Вчимося працювати з текстом

Забуття — доля великих?

(1-4) Не кожному діячеві культури судилося стати виразником настроїв свого часу, його « візитною карткою». Поряд із Дмитром Бортнянським й Артемієм Веделем Максим Березовський увійшов до історії української музики як яскравий представник бурхливої, переломної для всі світової культури епохи, що знаменувала собою перехід від бароко до класицизму.

(5-8) У біографії Березовського, якщо порівнювати її з життєписами інших українських композиторів XVIII століття, чи не найбільше білих плям. Створенню вкритого романтикою образу композитора багато в чому сприяла повість відомого російського письменника XIX століття Нестора Кукольника «Максим Бсрезовськиії».

(9-16) Стосовно Березовського навіть звичні біографічні відомості потребують пояснень та уточнень. Щодо його походження можна робити лише припущення. Вважають, що Березовський народився 16 жовтня в 1745 році в Глухові. Напевне, початкову музичну освіту майбутній композитор здобув у Глухівській музичній школі, заснованій 1730 року. Цей заклад готував професійні  кадри для Санкт-Петербурзької придворної співочої капели. За характером музично-педагогічної діяльності це була школа мистецтв — перша та єдина на той час у Східній Європі. Безперечно, Березовський здобув ґрунтовну музичну освіту, адже його подальша доля пов'язана із Сапкт-Петербургом та придворною співочою капелою.

(17-22) Тоді в капелі працювало кілька видатних українських музикантів. її членом був і граф  Олексій Розумовський, майбутній фаворит і чоловік імператриці Єлизавети Петрівни. Брат Олексія, Кирило Розумовський (у недалекому майбутньому — гетьман України), був пристрасним шанувальником музики, меценатом і, за свідченнями сучасників, усіляко підтримував своїх земляків при дворі. Існує версія, що Березовського привіз до Санкт-Петербурга саме Кирило Розумовський. Хай там як, але з 5()-х років XVI11 століття ім'я Максима Березовського фігурує в списку музикантів ІІстра III.

(23-27) Великий князь Петро Федорович, який став імператором у 1762 році (Петро III), отримав у подарунок від своєї тітки, імператриці Єлизавети, колишній меншиковський маєток. Петро Федорович захоплювався музикою й непогано грав на скрипці. Біля свого палацу він звелів збудувати  «Оперний дім», куди для постановок наймодніших тоді італійських опер запрошували відомих співаків з Італії. Саме тут уперше сяйнув як оперний співак (тенор) 14-річний Максим Березовський.

(28-29) Уже із середини 60-х він стає визнаним майстром, твори якого із захопленням сприймають знавці та двір. Але молодий музикант розумів, що треба завойовувати визнання в Європі.

(30-38) 1765 року Березовський виїхав до Італії в Болонью, де на той час процвітала Філармонічна академія. Ідейним наставником цього закладу був тоді Джованні Мартіні. Заснована 1666 року, академія була не стільки навчальним, скільки атестаційним закладом. Пізніше вона перетворилася на один із найбільших європейських центрів музичної освіти. Титул члена Болонської академії був почесним і для італійців, і для іноземних композиторів. Найвище звання — «академік  композиції» — давало право на посаду капельмейстера без додаткових іспитів і відкривало шлях широкого визнання в Старому Світі. Джованні Мартіні, францисканський чернець, який присвятив своє життя історії та теорії музики, навчав геніального Моцарта, котрий став членом Болонської академії в 14 років!

(39-43) У Болоньї Березовський одразу звернувся до Джованні Мартіні та невдовзі став  його  учнем. Талановитого українця прийняли до академії. Після складання атестаційного іспиту композитор покинув Болонью й вирушив у подорож Італією. У цей час він знайомиться з графом Олексієм Орловим, який звернув увагу на обдарованого музиканта й частенько замовляв йому музику. 1775 року Березовський виїхав на батьківщину на одному з кораблів графа.

(44-50) Про діяльність композитора в останні два роки життя майже нічого не відомо. Знаємо  лише, що після повернення з Італії Березовського зарахували до Придворної співочої капели « без визначеного заняття». Очевидно, він писав пісні для хору, з яким працював. 22 березня 1777 року композитор за власним рішенням пішов із життя. Березовський — найталановитіший українськ композитор XVIII століття — помер у розквіті життя в самоті та бідності. Його передчасна смерть  не викликала жодного відгуку в музичному середовищі, яке неодноразово використовувало його  талант, виконавську майстерність і творчість

(51-61) Обставини життєвого шляху Максима Березовського викликають безліч запитань. Чо­му композитор, який спочатку здійснив фурор і пізніше підтвердив своє право на місце серед видатних музикантів XVIII століття, наклав на себе руки? Чому Березовський помер у самоті? Зов­сім недавно було знайдено партитуру Одинадцятої (!) симфонії Березовського, і є вказівка на існу­вання Тринадцятої. Чи знайдемо ми колись інші його твори? Трагічною виявилася не лише доля композитора, який прожив трохи більше тридцяти років, а й доля його творів. Велика частина йо­го робіт, швидше за все, безповоротно загубилася, ті, що збереглися, розсіяні по бібліотеках різних міст і навіть країн світу. Не збереглися його автентичні зображення. Ряд творів композитора, відо­мих його сучасникам, неможливо відновити. 1995 року в Україні широко відзначали 250-річчя від дня народження Максима Березовського. Відбулися численні концерти, присвячені його творчос­ті, у Глухові встановлено пам'ятник композиторові.

(62-63) Діяти на зламі часів — нелегка праця, особливо для творчої особистості, яка вічно шу­кає, вічно жадає творити й не задовольняється створеним (За К. Зоркіною).

1.Під словами «діяти па зламі часів» (рядок 62) слід розуміти період переходу з

                 А Середньовіччя у Відродження

Б Відродження в бароко

В бароко в класицизм

Г класицизму в романтизм

2.Фразеологізм білі плями (рядок 6) означає

                 А маловивчене питання

Б сумнівні факти

В яскраві сторінки життя

Г заборонені темп

3.     Усвідомленню читачем того, що деякі факти з життєпису Березовського є насправді припу-
щенням, сприяє наявність у тексті

А спогадів очевидців композитора

Б вставних слів на позначення (пе)впевнепості

В риторичних запитань

Г авторських контраргументів

4.Засобом міжфразового зв'язку речень шостого абзацу (рядки 28-29) є

      А   лексичний повтор    Б вставне слово   В сполучник    Г прислівник

   5.   У тексті немає мікротеми

А навчання М. Березовського в Глухові

Б успіх першого музичного твору композитора

 В особливості філармонічної академії в Болоньї

 Г діяльність М. Березовського в Італії

6.Своїм життям Максим Березовський довів, що

                   А      батьківщину не вибирають

Б рідний край — земний рай

В за рідний край легко й помирати

Г немає пророка в рідному краю

7.За типом мовлення текст є                                      А.              роздумом

Б розповіддю

В описом з елементами роздуму

                 Г розповіддю з елементами ро

            8  .       Ознаками стилю тексту є

А переважання стилістично нейтральних мовних засобів, уживання канцелярської

лексики, гранично точний виклад

       Б широке вживання побутової лексики, емоційно забарвлених і просторічних слів, неповних речень

В повтори, пристрасність викладу (захоплення), наявність окличних речень, питань,

емоційно забарвлених слів

        Г уживання термінів спеціальної фразеології, точність, логічність, обґрунтованість

викладу

                                           Храм як гавань у степовому океані

(1-5) Софія Київська — пам'ятка світового значення. Такого ж значення, як афінський Парфенон і римський Колізей. Справа ось у чому: звичайно християнські церкви присвячуються  або святу (Різдва, Стрітення, Великодня...), або якому-нсбудь святому (Павлу, Миколаєві, Петру...). А такої християнської святої, як Софія, до XV століття не було. Це просто образ мудрості. Рідкісний особливий випадок, щоб до XV століття християнська церква називалась ім'ям Софії.

(6-10) Власне, можна говорити про певну паралель між афінським Парфеноном і київською Софією. Подібно до того, як афінський Парфенон збудовано на місці історичної битви з персами, Київську Софію збудовано па місці історичної битви з печенігами, після якої ці кочівники взагалі зійшли з історичної арени. Як Парфенон присвячено богині мудрості Афіні, так і київський храм присвячено Софії, тобто мудрості.

(11-15) Чому саме в Києві виникає храм Софії? Київська Русь і, відповідно, Київська держава  народилися на березі великого степового океану. Уявіть собі Великий Степ, що починається біля  Великої Китайської стіни, — степи Монголії, степи Середньої Азії, степи Прикаспію, степи Уралу,і  саме степами України та Угорщини він закінчується біля Альп. Великий Степ, що охоплює два континенти! Цей Степ був етнічним казаном, що весь час «вихлюпував» хвилі навал кочівників

(16-25) Сьогодні в українську культуру кинулись авантюристи, які пишуть казиа-що. Я вже не кажу, що дуже шкідливий вплив справила діаспора, у якої не було серйозних матеріалів. Представники діаспори «наговорили» таке, що сприймається тепер як остання істина. От, скажімо, ПИШУТЬ:«Українська культура — селянська». Та взагалі ніяка культура не може бути селянською! Культура виробляється в містах. І Україна — особливий регіон світу. Тут до середини XVII століття сіл не  було як таких. Натиск степу могли витримати тільки укріплені місця — міста. Те, що так називалося (потім, звичайно, виникали села), — це були козацькі хутори. А козацький хутір — це не село; у багатьох козаків розмовна мова — латина; у «Тарасі Бульбі» головний герой говорить: «І я Горація латиною читав». Тобто це було зовсім інше середовище, щоправда, дуже цікаве — воїн-селян воїн-землероб.

(26-34) Цей Великий Степ, що «давив» на Київську Русь, для киянина, русина, був пітьмою  зовнішньою, хаосом. Хаосу треба було протиставити розумне буття, а ним могло бути місто, центром якого є Софія. Це — альтернатива хаосу Степу. Причому місто тоді розумілось інакше,ніж  зараз ми його сприймаємо. У нас воно має центр і периферійні частини — передмістя. Тоді ж місто  було чітко окреслене стінами. За стінами вже було не місто. Самі стіни пов'язувалися зі словом «цнотливість». Тільки після Жаннн д'Арк, дівчиии-лицаря, це поняття було перенесено на жінок. А до цього воно стосувалося тільки стін, котрі охороняли мудрість міста. І місто розумілося як цільний образ, як земна ікона небесного міста — Єрусалима. У літописах воно вживалося в художньому контексті: «І одяглася Русь у білу ризу міст».

(35-40) Звідси особливе значення і самої ідеї Софії, і самого храму Софії. Звичайно, це християиський храм, головний храм Київської Русі. Але одночасно він був і духовним центром. Тут,на другому поверсі, влаштовували бенкети, проходили дипломатичні прийоми; тут знаходилася,перша бібліотека; тобто в цілому цс був храм мудрості, храм Софії. Подібно до того, як Парфенон(це моя метафора) передавав античні традиції в Західну Європу, Софія Київська передавала їх у Східну Європу. Звідси й ця симетрія.

(41-43) Один церковний письменник XV століття написав про православні храми так: «Тихі гавані безкрайніх степових просторів з їхніми нерозв'язаними проблемами». Храм як гавань у степовому океані!

(44-47) Коли ми дивимося па храм із зовнішньої сторони, усе читається як текст, буквально має свій зміст. Скажімо, 13 куполів. Чому 13 куиолів?13 апостолів — чи то включаючи Христа, чи то включаючи Іуду (адже він теж був апостолом, обраним самим Христом). 13 руських плем поляни, древляни, кривичі, угличі, в'ятичі... Тому саме 13 куполів.

(48-55) У V столітті нашої ери в Римі один чернець підрахував, що в X столітті (тобто на початку другого тисячоліття) буде кінець світу. І ось що цікаво: п'ять століть у Європі падає єкономіка, гроші вкладають у церкви, монастирі, люди рятуються. І тільки в X столітті виявилося (як вони думали, — цс теж окрема тема), що Страшний Суд не настав; він був перенесений у майбутнє, що, на мій погляд, виявилось ілюзією. Насправді Страшний Суд був розтягнутий у часі. Адже в другому ти¬сячолітті загинуло 100 мільйонів чоловік, тобто стільки людей, скільки жило в X столітті. За мину¬ле тисячоліття жодну велику соціальну проблему не вирішено: проблему бідності, проблему безробіття, проблему злочинності, молоді. Ані   соціалізм, ані капіталізм не вирішили ці питання.

(56-59) Скажете: а науково-технічний прогрес?.. Вернср Гсйзеибсрг, найбільший лідер сучасної науки, сказав: «Науково-технічний прогрес — цс спосіб зробити пекло більш комфортабельним для життя». Бо техніка вирішує ті ж проблеми, що і викликає. Прскраспо: я можу машиною або тролей¬бусом приїхати на роботу. А навіщо треба жити так, щоб на роботу доводилося їхати?

(60-64) Я вважаю, що наприкінці X століття Володимир хрестить Русь, рятуючи свій народ від Страшного Суду. І тому не випадково ця подія збігається з часом, коли чекають кінця світу. І оце очікування позначається й на храмі. Ви тут бачите несправжні вікна, це -  не закладені прорізи, їх із самого початку так будували. Чому так? Поза храмом демони — нехай вони б'ються в зачинені вікна і ніколи не потраплять у відчинені.

(65-66) Нині Софії Київській майже тисяча років, вона й сьогодні прикрашає місто на пагор¬бах, захищає його своєю мудрістю й святістю (За С. Кримським).

              1.  Ознаками стилю тексту є

  А  переважання стилістично нейтральних мовних засобів, уживання канцелярської лексики, гранично точний виклад 

  Б широке вживання побутової лексики, емоційно забарвлених і просторічних слів,неповних речень

   В повтори, пристрасність викладу (захоплення), наявність окличних речень, питань,емоційно забарвлених слів

   Г уживання термінів, спеціальної фразеології, точність, логічність,    обґрунтованість     викладу

      2.  Софія Київська названа на  честь  

 А       релігійного свята

Б святоїСофії В  образу мудростіі

 Г хрещення  Русі

3. Вислів Всрнера Гейзнберга «Науково-технічний прогрес — це спосіб зробити пекло більш ком-

фортабельним для миття» (рядки 57-58) є

А тезою

Б аргументом

В контраргументом

Г прикладом, що підкріплює аргумент

4.На думку автора тексту, хаосом для киянина був (було) А прийняття пової віри

Б далеке минуле пращурів 

В сільський спосіб життя

 Г  Великий Степ

5.Виділені слова є метафорою в реченні

А   У V столітті нашої ери в Римі один чернець підрахував, що в X столітті... буде кінець світу (рядки 48—49) 

 Б Київська Русь і, відповідно, Київська держава народилися на березі великого  степового океану (рядки 11-12)

 В ...Страшний Суд не настав; він був перенесений у майбутнє, що, на мій погляд,

 Г Те, що так називалося (потім, звичайно, виникали села), - це були козацькі хутори (рядки 21 -22)    6. На думку автора тексту, очікуваний у X столітті Страшний Суд

      А перенесений на пізніший період

Б розтягнутий у часі на віки    

 В не відбудеться взагалі

 Г біблійна легенда

7.Сергій Кримський написав цей текст   А      після подій Другої світової війни   Б у період «відлиги» (60-і роки XX ст.)   В у період перебудови (80-і роки XX ст.)   Г у наші дні

8.Засобом міжфразового зв'язку перших двох речень п'ятого абзацу (рядки26-28)є  А синоніми

Б  прислівник    В лексичний повтор

Г вставне слово

 ( За матеріалами посібника О.Авраменка)

Виконайте самостійно

             1.    Неправильно утворено форму слова у варіанті

А їздити по понеділкам

Б вісім десятих кілограма

В виголосить промову

Г задля спільної вигоди

2.      Апостроф на місці пропуску пишеться в усіх словах рядка:

А  м..ясо, дев..ять, бур..ян, св..ято;

Б  напівкам..яний, кур..єрський, дит..ясла, без..ядерний;

В  кур..йозний, різьб..ярство, об..єкт, міжгір..я;

Г  розм..якнути, від..єднати, торф..яний, п..юпітр;

Д  інтерв..ю, медв..яний, безправ..я, ін..єкція.

3.    Через дефіс пишуться всі слова в рядку:

А  генерал/майор, кіловат/година, міні/комп’ютер;

Б  південно/бережний, південно/східний, північно/західний;

В  військово/транспортний, військово/зобов’язаний, військово/юридичний;

Г  ясно/зелений, ясно/окий, ясно/золотистий;

Д  вогне/гасник, хліб/сіль, зліт/посадка.

4.    Однакова кількість звуків і букв у всіх словах рядка:

А   щебечуть, вмиваєшся, рясно;     

Б   люлька, пам’ять, щільний;

В    зв’язківець, плющ, якось;            

Г   приєднування, італієць, янгол;

Д   б’ються, чапля, юність.

5.     Замініть фразеологізм одним словом.

Фразеологізм

1 гнути кирпу

2 мотати на вус

3 водити за носа

4 ловити ґав

Значення

А обдурювати

Б сварити

В зазнаватися

Г байдикувати

Д помічати

1	2	3	4

6.    З’ясуйте типи односкладних речень

1.    Без мови рідної, юначе, й народу нашого нема.

2. Друга шукай, а знайдеш – тримай.

3. Над широким Дніпром у промінні блакить.

4. Нас зустрічають хлібом-сіллю.

5. Люди, овіяні грозами, обпалені громами.

6. Один з останніх рейсів був винятковим.

7. Багатій, розбруньковуйся, мово!

А односкладне означено- особове;

Б односкладне неозначено- особове;

В односкладне узагальнено-особове;

Г односкладне безособове;

Д односкладне називне.

А	Б	В	Г	Д

7.     Позначте речення, у якому виділене слово НЕ МОЖНА замінити варіантом у дужках:

А  Архітектор наголосив (підкреслив), що проект слід виконати вчасно.

Б  За мить вантажна машина зникла (щезла) з очей.

В  Технічний персонал змарнував (згаяв) багато часу на підготовчі роботи.

Г  У нашій родині панують теплі, дружні стосунки (взаємини).

Д  Щоб здобути (отримати) вищу освіту, потрібно наполегливо працювати.

8.     Граматично правильна відповідь на запитання «Котра година?»

А дванадцять тридцять

Б половина дев’ятої

В десять хвилин першої

Г без двадцяти десять

Д за п’ять одинадцята

9.    Виконайте частковий синтаксичний розбір речення (підкресліть члени речення, надпишіть частини мови, намалюйте схему, дайте загальну характеристику), поставте розділові знаки.

І хоча немає нічого вічного в бутті й усе тече змінюючись у потоці часу та є одначе в минулому щось таке що хочеться назвати не минущим а вічним.        

Для самостійного опрацювання

Завдання №1  Текст
(1) Постукала весна в прозорий кришталь вікон, торкнулася серця лоскітливим подихом травня й невтримно поманила в замріянний гай. (2) А в гаю синіми вогниками коливаються на тонких стебельцях проліски. (3) Схожі вони на бірюзові намистинки розгублені чиєюсь невинною рукою між вузеньких листочків боязкої травиці. (4) Може, то безжурний жайвір бризнув на галявину іскри невичерпного натхнення чи соромлива синичка розсипала зерна свого пестливого співу?
1. Вставне слово є в реченні 

А    першому 

Б    другому 

В    третьому 

Г    четвертому
2. Орфографічну помилку допущено в слові
А    замріянний

Б    безжурний 

В    невичерпного

Г    пестливого
3. Пунктуаційну помилку допущено в реченні

А    першому

Б    другому 

В    третьому 

Г    четвертому

Завдання №2 Літеру е на місці пропуску треба писати в кожному слові рядка
А    р..тельно, горл..чко, мар..во 

Б    зуп..нися, кл..котіли, стеж..чка
В    п..ріг, справ..дливий, ст..блина 

Г    з..рнина, зад..вився, л..вада
Д    заб..рати, оп..рація, оч..рет

Завдання №3 Подвоєні літери треба писати в усіх словах рядка
А    радіст..ю, нездолaн..ий, зіл..я  

Б    зван..я, жовч..ю, розрізан..ий
В    завдан..я, велич..ю, старан..о  

Г    зроблен..ий, забут..я, с..авець
Д    піч..ю, стоптан..ий, священ..е

Завдання №4 Позначте рядок, у якому всі прислівники записані правильно
А    по сусідськи, удвох, з гори, на диво

Б    віднині, нашвидку, без кінця, до вподоби
В    десь-інде, підчас, допобачення, сповна 

Г    з роду-віку, на щастя, на виворіт, здалека

Завдання №5 Прийменник у на місці пропуску слід уживати в усіх словах рядка
А    висновок ... статті, експонат ... музеї, птах ... небі, участь ... форумі
Б    поїхати ... відрядження, наймиліше ... світі, покласти ... узголів'я, здали ... архів
В    побувати ... Львові, квітник ... саду, залишиться ... спогадах, купити ... аптеці
Г    вишня ... цвіту, мешкала ... Індії, оселя ... рушниках, віра ... безсмертя
Д    перебував ... Ватикані, запевнили ... добросусідстві, приведення ... відповідність, заявити ... відповідь

Завдання №6 Синоніми наведено в рядку
А    зустрічати гостя – проводжати гостя 

Б    жвавий хлопчина – прудкий хлопчина
В    привозити подарунки – привезені подарунки

Г    будівельний кран – водопровідний кран

Завдання №7 Закінчення -а у формі родового відмінка мають усі іменники в рядку
А    Пирятин, відсоток, квадрат 

Б    трикутник, мітинг, атестат
В    Краматорськ, Кавказ, Київ 

Г    радіус, гопак, синтез 

Д    монітор, водограй, Тернопіль

Завдання №8 Правильно утворено форму наказового способу дiєслова в рядку
А    несемо

Б    понесли 

В    помовчи 

Г    носимо 

Д    носiмо

Завдання №9

Помилку у відмінюванні числівників допущено в рядку
А    двохсот шістдесятьох учнів 

Б    ділити на одну двадцяту
В    сімдесяти восьми гривень

Г    перекладений стома мовами
Д    отримати півтори тисячі

Завдання №10  Позначте речення, що відповідає такій характеристиці: складне речення з різними типами синтаксичного зв'язку (сполучниковим і безсполучниковим)
А    Демократія тим і добра, що при ній не держава руйнує людину, а людина будує державу і саму себе.
Б    Пігмей бажа високим буть на зріст, порядним хоче виглядати злодій, завжди злочинець – на ділах добродій.
В    Преславне українське слово звучить у серці у моїм, бо мова – хліб, а не полова: я чув її із уст батьків.
Г    Шануймося, бо одна у нас усіх Україна й життя у кожного одне!
Д    Ніколи я не знав, як тяжко жить без солов'я, що в пісні аж тремтить тільцем своїм маленьким.

Завдання №11

Поширене означення НЕ відокремлюється комами в реченні (розділові знаки пропущені)
А    Балка вкрита садками вилась попід горою.
Б    Птахолови минали березовий гай пронизаний пасмами світла.
В    Усіяна золотими колосками земля пахне літом.
Г    Невідомий нікому я сідаю на лавку слухаю і дивлюся.
Д    Блискучий та легкий сніг здається падає прямо на серце.

Завдання №12 Граматичну помилку допущено в реченні
А    Що вища культура народу, духовна та матеріальна, то вища й міцніша позиція його мови.
Б    Відомо, що творча своєрідність художника найповніше виявляється в його книгах.
В    Коли маєш дар, успадкований від матері, від рідного народу, то обов’язок твій – народові його й повернути.
Г    Остап Вишня палко захоплювався та змальовував на сторінках своїх творів дивовижну українську природу.
Д    Коли заповіт Альфреда Нобеля оприлюднили, виникли найсуперечливіші чутки та судження.

Завдання №13 З’ясуйте, якими частинами мови є виділені слова в реченні (цифра позначає наступне слово).
    Осінь, (1)награвшись листям (2)досхочу, буйними вітрами зняла з дерев (3)розкішне багряне вбрання (4)івстелила ним землю.
А    дієприслівник (форма дієслова) Б    прикметник В    сполучник
Г    прислівник Д    прийменник

Завдання №14 З’ясуйте, який вид підрядного речення відповідає кожному фрагментові складного речення.

Фрагмент реченняя	Вид підрядного речення
1 ... минуло п’ять хвилин, як ... 2 ... тішать око півонії, що їх ... 3 ... цікаво слухати про те, як ... 4 ... її пісня лилася, як ...	А означальне Б з’ясувальне В часу Г порівняльне Д умови

Завдання №15 Правильним є тлумачення фразеологізму

Фразеологізм	Значення
1 Вбиватися в колодочки	А підростати Б спотикатися В майструвати Г наздоганяти
2 Заткнути за пояс	А знищити Б приборкати В перевершити Г дошкуляти
3 Вискочити на сухе	А бути щасливим Б уникнути кари В зазнати невдачі Г знищити докази
4 Зачепити за живе	А покарати Б викривати В здивувати Г дошкулити

Працюємо з текстом (підготовка до ЗНО)

Прочитайте текст (цифри в дужках позначають номери рядків)

і виконайте завдання

Антуан де Сент-Екзюперi

(1–8) Цей знаменитий поет-мислитель i пiлот-винахiдник став героїчною  легендою Францiї, коли на змiну героям приходили виконавцi. Як живий, вiн усмiхається до нас сердечною усмiшкою в мiльйонах книг, позбавлених спокусливого сюжету i все ж таки чи не найбiльш читаних на всiх континентах. Вiн дивиться в Людину i шукає рiдної душi, щоб навести на свою хвилю.  «Я люблю пробуджувати в людинi шляхетнi почуття. Можливо, у мене покликання вiдкривати джерела». Джерела любові й самопожертви, обов’язку й вiдповiдальності... Бо «бути людиною – означає бути за все вiдповiдальним». (9–16) Один з перших вiдкривачiв повiтряних просторiв, Сент-Екзюперi зумiв нiби з висоти поглянути на сучасний свiт. Син вiку технiки й сам людина науки, вiн був «страшенно невдоволений турботами своєї цивiлiзацiї», яка гарячково пiдносила над людиною систему матерiальних винаходiв, забуваючи, що вони служитимуть лише опорою в пошуку духовних цiнностей. Вiчно тривожний i в щось заглиблений, вiн прозирав далеко крiзь свою епоху, позначену наступом фашизму, який «накидав прiоритет одного народу над iншими народами, однiєї думки над iншими думками».

(17–19) Екзюперi поважав розум, але думав, що «розум набуває цiнності лише тодi, коли служить любовi». Вiн неухильно йшов до великих iстин, упевнившись, що найголовнiшого очима не побачиш: найглибше бачиш тiльки серцем...

(20–24) Кожен новий твiр Екзюперi – це крок в опануваннi нової смуги життя. Тридцятi роки принесуть йому багато вiдкриттiв, бо це роки близького знайомства зi свiтом. Вiн їде до Iндокитаю, об’їздить Нiмеччину. Вiн довiряє лише власним очам: «Менi плювати на режим: найважливiше знати, який тип людини створюється тим ладом».

(25–30) Насувалася катастрофа, не просто на нього – на Францiю. I тут до нього приходять i стають над усiм думи про кризу цивiлiзацiї – «спадок вiрувань і знань, здобутих вiками, не завжди виправданих логiкою, але виправданих самих у собi, як шляхи, що кудись ведуть, бо вони вiдкривають людинi її внутрiшнi простори». Усi надiї письменник покладає на внутрiшню силу французького Опору.

(31–35) Екзюперi знав, що не можна жити вчорашнiм днем, не прозираючи в завтра: «Минулого не переробити, але теперiшнє лежить у безладдi, як матерiал пiд ногами будiвничого, i вам належить виковувати майбутнє». Крiзь тимчасовi, ще не розв’язанi вiйною проблеми вiн бачить найтривожнiшу: «Повернути людям духовний змiст, духовнi клопоти».

(36–39) У години самотності, що нагадувала самотнiсть пустелi, поринав на дно спогадiв i на розгойданих хвилях уяви плекав «Маленького принца». Вiн повертався в дитинство – крiзь десятки рокiв, наповнених болем утрат i гiркотою дум, – i вже не знаходив у ньому безтурботної радiсної усмiшки.

(40–46) Маленький принц дивиться на свiт дорослих мудрими очима: вiн усе розумiє. У своїх міжпланетних мандрiвках вiн натрапляє на тi самi феномени, якi оселилися на Землi. Тiльки вiн швидко проходить повз них зi смутною посмiшкою, бо навiки прикутий душею до своєї маленької планети. Вiн уміє приручати, по-дитячому серйозно допитуватися. Але висмiювати не вмiє: вiн сприймає серцем. Вiн прийшов з планети, де треба щодня виполювати баобаби. Бо коли їх не розпiзнати вчасно – потiм не позбудешся.

(47–52) Маленький принц розумiє бiльше за дорослих, бо вони дивляться на свiт до всього звиклими очима, i кожен заклопотаний лише собою. Тодi як «добре бачиш тiльки серцем». Вiн знає також, що люди на землi не знаходять того, чого шукають: «тим часом його можна було б знайти в єдинiй трояндi або в ковтку води». Цей сумний свiт примарився людинi, яка зрозумiла, що розгубила духовну спадщину й опинилася серед пустелi.

(53–55) Тональнiсть казки гармонiює з настроями Екзюперi тiєї пори. Вiн жив одним прагненням – «брати участь»! «Мене почують тiльки тодi, коли я й мої товаришi будемо знову ризикувати життям за нашу справу».

(56–58) Було щось символiчне в тому, що востаннє летiв вiн над країною дитинства й останнього листа написав до матерi. 31 липня 1944 року з Корсики майор Екзюперi зробив свiй дев’ятий полiт, з якого не повернувся.

(59) До визволення Францiї не дожив мiсяця.  (60) Але вiн став її пiснею.

1. За стильовими ознаками текст є

А науковим

Б художнім

В публіцистичним

Г офіційно-діловим

2. Найважливіше для Екзюпері, на переконання автора тексту, –

А «бути за все відповідальним» (рядок 8)

Б «ризикувати життям за нашу справу» (ряд55)

В «знати, який тип людини створюється тим ладом» (рядки 23–24)

Г «повернути людям духовний зміст» (рядки 34–35)

3. Згадуючи про «кризу цивілізації», яка так непокоїла Екзюпері

 (рядок 26), автор має на увазі 

 А книги, позбавлені захопливого сюжету

Б безвідповідальність тих, хто наділений владою

В захоплення матеріальними вигодами

 Г занепад вікових духовних надбань людства

4. На переконання автора тексту, «тональність казки “Маленький принц”

 гармоніює з настроями Екзюпері тієї пори» (рядок 53), тому що письменник

А був одним із перших підкорювачів повітряних просторів

Б так само вважав, що повинен бути за все відповідальним

В також любив троянди і мріяв про час, коли знову їх побачить

Г знав, що на його батьківщину насувалася страшна катастрофа

5. Фразеологізм ужито в реченні

А «Один з перших вiдкривачiв повiтряних просторiв, Сент-Екзюперi зумiв

 нiби з висоти поглянути на сучасний свiт» (рядки 9–10).

Б «Кожен новий твiр Екзюперi – це крок в опануваннi нової смуги життя» (рядки 20–21).

В «Екзюперi знав, що не можна жити вчорашнiм днем, не прозираючи в завтра» (ряд 31-32).

Г «Тридцятi роки принесуть йому багато вiдкриттiв, бо це роки

 близького знайомства зi свiтом» (рядки 21–22).

6. Пишучи про Екзюпері, автор

А намагається перевтілитись у свого героя, зануритись у вир його проблем

Б захоплюється його талантом, розуміє проблеми, шляхи розв’язання яких

 шукав письменник

В возвеличує письменника, створює довкола нього ореол мученика, якого

 світ не сприймав

Г прагне бути безстороннім, дати виважену характеристику поглядів

 і вподобань письменника

7. У тексті немає мікротеми

А самотність Екзюпері Б фронтові подвиги майора Екзюпері

В подорожі Антуана де Сент-Екзюпері Г останній політ майора Екзюпері

8. Засобом міжфразового зв’язку першого та другого речень тексту

 (рядки 1–4) є  

А лексичний повтор

Б вставне слово

В сполучник

 Г займенник